Василь Пилип’юк
Талант бачити світ
«Я так закоханий у фотомистецтво, що фанатично відданий кожній миті, дню, місцю, кроку своєї непосидючої професії. Мені хочеться ще багато зробити, зокрема видати 100-й фотоальбом, аби побити усі рекорди на планеті»
Василь Пилип’юк
Фотографія увійшла в наше життя давно і мабуть назавжди. Вона здатна зупинити мить і подарувати її нащадкам. Проте надати їй неповторну художню образність і цінність, самобутнє власне осмислення може лише справжній митець, майстер з великої літери. Саме таким і є Василь Пилип’юк - найтитулованіший фотомаестро країни, лауреат Національної премії ім. Т. Г. Шевченка, заслужений діяч мистецтв України. Його світлини здобули визнання у світі, бо вони ніби відкривають очі і знайомлять з незнаними й досі навколишніми дивами, сповненим краси, внутрішньої гармонії, самобутності та історичної непересічності. Саме вони знайомлять світ з Україною, в яку не можливо не закохатися.
Адже понад 60 фотоальбомів, автором яких є Василь Пилип’юк вражають тематичним різномаїттям. Це –художні мистецькі книги про міста України, і про історію мистецтва і архітектури, і про історію нашої Держави, і про видатних людей країни із серії «Постаті». Серед найбільш відомих: «Львів, «Золота підкова України», «Львівська опера», «Українська ікона 14-18ст.», Візит добра і злагоди», «Україна, ти моя молитва», «Древній Галич», «Лицар нації», «Завжди вчитель», «Я - жінка, я - травинка, я - роса»… Нещодавно закінчено роботу над 3-х томним виданням «Це моя Україна!», що висвітлює красу національних парків, заповідників і пам’яток архітектури. Готуючи це видання, митець наїздив 22 тис. км…Подорожуючи сторінками альбомів митця, дивуєшся не тільки високому художньому рівню світлин, але й поліграфічному виконанню і оформленню, вишуканому дизайну. Кожна робота свідчить про бажання вийти за рамки банальних кліше і знайти неповторну індивідуальну тональність, «високу ноту» естетичного втілення.
Життя вирує. Максималіст в житті і творчості Василь Пилип’юк - завжди у пошуку нових ідей та задумів, тем та образів. Проте ніколи не забуваються перші захоплюючі враження в лабораторії фотографа, що жив по-сусідству та свій перший фотоапарат «Зоркий - С», що подарував йому вуйко. Перші його фотороботи з»явилися у районній газеті. А згодом юнака привабила журналістика. По закінченні Львівського державного університету імені Івана Франка, він працював в обласних газетах, фотокореспондентом журналу «Україна» та його англомовного видання.
Невичерпне натхнення і надзвичайна енергійність не дозволяли Пилип’юку спочивати на лаврах. Він не лише сам творить, а й дбає про розвиток фотомистецтва взагалі, на державному рівні. Завдяки митцю відроджено єдиний в Україні національний фото мистецький журнал «Світло й тінь», що друкувався у Львові у 1933-1939 роках, відкрито першу в Україні фотогалерею під такою ж назвою, в якій, окрім власних творів митця, демонструються фотороботи провідних вітчизняних та зарубіжних майстрів світлин. Чимало зусиль було покладено для відкриття першого в Україні музею фотомистецтва, що знайшов затишний притулок у Львові, у костелі Марії Сніжної. А видавниче підприємство «Світло й тінь», продукція якого увійшла до кращих надбань культурологічної спадщини України, Василь Пилип’юк очолює понад 20 років.
Серед різноманітних тем і образів, що потрапляють у поле зору митця, особливе місце посідає жіноча краса, що яскраво і неповторно втілена у фотоальбомі «Я - жінка. Я - травинка. Я - роса». Він став результатом багаторічних пошуків на ниві еротичної фотографії. До цієї теми Пилип»юк звернувся понад 25 років тому, коли ще працював у журналі «Україна». Одна з перших світлин майстра - «Лісова мавка» була надрукована на обкладинці журналу і стала… своєрідним вибухом. На той час це - надто смілива відвертість. І, зрозуміло, що не всі однозначно сприйняли її. Було і невдоволення керівництва, і догана. Протее, високий професійний і художній рівень світлини гідно оцінили фахівці. Мабуть це і сприяло подальшим пошукам у цьому незбагненому світі чарівності. «Жіноча краса невичерпна, - вважає Василь Пилип’юк.- Вона непередбачувана, унікально загадкова, й розгадувати її можна все життя, так і не знайшовши відповіді на те, яка ж вона – Жінка?»
Свій багатий досвід фотохудожник Василь Пилип’юк охоче передає молоді. Він - доцент, професор кафедри теорії і методики журналістської творчості Рівненського міжнародного економіко-гуманітарного університету імені С.Дем’янчука. Митець з радістю спілкується зі своїми студентами, відкриваючи їм нові обрії в опануванні професією, а також через іменні стипендії, конкурси, різноманітні заохочення підтримує тих, хто робить перші талановиті кроки у фотомистецтві.
Закоханість у цей дивовижний світ передалася і власним дітям митця. Ще змалку вони потрапили у чарівний вир батьківських захоплень і мимоволі долучилися до нього. З часом заслужений успіх прийшов і до них. Донька Христина за свою фото сесію отримала бронзову медаль АFІАР (Міжнародної федерації фотомистецтва) на міжнародному фото салоні в Японії, сина Володимира - випускника Академії друкарства - відзначено у В’єтнамі, молодий економіст Яринка - успішно вирішує питання, що пов’язані з діяльністю художніх галерей.
Зазвичай усі плани і проекти фотомитця Пилип’юка збуваються. І навіть давня мрія щодо проведення Міжнародного салону художнього фотографії «Світло й тінь - 2009» під егідою міжнародної федерації фотомистецтва при ЮНЕСКО. У першому форумі взяли участь понад 380 фотохудожників з 39 країн світу, які презентували близько 3 тисяч своїх робіт. Тоді міжнародні мас-медіа та фахівці відзначали, що це була найвизначніша подія року, що подарувала чарівний світ фотомистецтва не тільки старовинному Львову, але й усій Україні. Як зазначав журнал «Photographer»: «він (Василь Пилип’юк) зробив своїм салоном чимало для об’єднання України, показавши, що справжнє мистецтво набагато сильніше, ніж сотні політиків…»
Напрочуд напружений, позбавлений вихідних і відпусток ритм життя абсолютно влаштовує митця. Врівноваженість і спокій - не для нього. «Я так закоханий у фотомистецтво, що фанатично відданий кожній миті, дню, місцю, кроку своєї непосидючої професії. Мені хочеться ще багато зробити, зокрема видати 100-й фотоальбом, аби побити усі рекорди на планеті» – з посмішкою говорить Василь Пилип’юк.
Улюблена професія, що стала сенсом життя, всесвітнє визнання, молодечий запал, невичерпне натхнення, духовна наповненість - все це про метра фотомистецтва Василя Пилип’юка. Отож, так тримати, пане Василю!
Заслужений журналіст України
