Лялькове різдво

Кожна мистецька виставка – це не тільки знайомство із творчими здобутками, духовним світом і уподобаннями художника. Насамперед, це – відкриття його місії у культурному просторі. І в цьому вкотре вже переконуєшся, коли потрапляєш на виставки робіт члена Спілки художників України, заслуженого діяча мистецтв України Даниїли Лунь. Її ім’я добре знане не тільки в Україні, але й за океаном. Бо разом з чоловіком, представником Українського Фонду культури у США та Канаді, заслуженим діячем мистецтв України Романом Лунєм, вони стали співзасновниками товариства «Сила духу» у Філадельфії. Головна його мета – пропаганда національної культури та її історії, відродження традицій та звичаїв і долучення до них широких кіл громадськості, зокрема і діаспори. Подружжя Лунів – автори проектів численних благодійних заходів: книжкових видань, концертів, вистав, виставок, які проходили на сценах театрів, культурних центрів і фестивалів України і США, зокрема і в ООН.

Стало доброю традицією подружжя Лунів відвідини України разом із своїми ляльковими різдвяними композиціями. Перша з них – «Україна колядує» була презентована у Києві чотири роки тому і одержала високу схвальну оцінку не тільки численних глядачів, але й керівників дипломатичних представництв іноземних держав та міжнародних організацій, що акредитовані в Україні. Наступного року, вже розширена експозиція, як і перша, почала свою тріумфальну ходу з Міжнародного фестивалю Різдвяних світел у Вашингтоні в кінці грудня 2008 року. У Києві, упродовж різдвяних свят, вона, зазвичай, розміщається у Золотій Залі Українського Фонду культури та тішить око і дітей, і дорослих.

«Всі ми родом із дитинства, з його світлим і радісним світосприйняттям – розмірковує Даниїла Лунь, – і часом, підсвідомо, хочемо туди повернутися. А незмінний дитячий атрибут і перший друг, безумовно, лялька. Деякі зберігають їх як найдорожчу серцю реліквію, все життя. В дитинстві і я захоплювалась ляльками і навіть намагалася робити іх власноруч. Минуло багато часу і я знов до них повернулася, але вже як фахівець –– художник по костюмах, бо освіту здобула у Львівському інституті прикладного і декоративного мистецтва. Українська культура відзначається етнічною різноманітністю і мені хотілося познайомити широкий загал з багатством і самобутністю народних костюмів з різних регіонів країни, долучити до їх краси і художньої неповторності. Десять років тому, так би мовити для сімейного вогнища, я почала робити композицію «Україна колядує».. В ній було лише 3 ляльки. Поступово композиція розширилась до 20 , кожна з яких була не лише засобом для створення певного .вбрання, але й конкретним образом, зі своїм характером, настроєм, мімікою, жестикуляцією. Ця своєрідна галерея народних персонажів символізує всеохоплююче свято – урочисту ходу колядників з різних регіонів України в національних і вертепних костюмах з різдвяними атрибутами і зірками в руках».

У другій композиції «Україна колядує» художниця знайомила з підготовкою сільської родини та її оселі (18 – століття) з Наддніпрянської України до зустрічі Різдва. Піднесений дух Святого вечора наповнює і одухотворені личка головних персонажів – батьків і п’ятьох дітей (висота фігурок від 20 до 35 см), і їх яскраві святкові одежі, і стилізований інтер’єр з властивими меблями, іконами, дідухом, мисниками, домашніми тваринами у кутках і, безумовно, 12 улюблених страв на столі. Кожна з них: борщик, пампушки, вареники, рибка, кутя тощо, не тільки вабить око, але й мимоволі примушує спробувати, хоча б на дотик.

Третя, нова лялькова композиція, яку вперше побачили у Києві, продовжує проект «Україна колядує» і презентує західний регіон. Здається, що. «Гуцульський щедрий вечір» до дрібничок відтворює «живу» гуцульську оселю з дідом і бабою та їхніми онуками, які з радістю зустрічають колядників. На столі – знову 12 страв, на стінах – мініатюрні ікони, різьблені полиці з керамічними мисками, рушники, в куті – скриня, під столом –сіно…Ляльки вдягнуті в автентичну гуцульську одежу і взуття-постоли, які майстерно і філігранно власноруч виготовила Даниїла Лунь. До цієї великої роботи художниця залучила чимало помічників, зокрема учнів філадельфійської художньо-мистецької школи, яку вона очолює. «Вони з натхненням і гордістю, – розповідає художниця, – малювали ікони на шклі та розфарбовували тарілки. Їх наївність і чистота перегукується з примітивізмом, властивим народним майстрам. Серед фахівців в нагоді стали і письменниця Марія Влад, уродженка Гуцульщини, яка допомагала порадами по оформленню інтер’єру, а спроектував його та змайстрував конструкцію кімнати Роман Лунь, і різьб’яр по дереву Ігор Бера, і художник по кераміці Ірина Цвілик. Всі вони разом і кожен окремо додали композиції свою позитивну біоенергетику, щирі емоції і добрі серця – переконана Даниїла Лунь, – саме тому вона сприймається як живе замалювання з історії нашої культури. А головне – ми відродили традицію, про яку чимало вихідців з України і не здогадувались. Цими роботами милувалися і в Українському культурному центрі в Філадельфії і навіть в церкві, біля вівтаря, де вони були виставлені після служби».

В планах авторів проекту «Україна колядує» – поступово створити композиції, де будуть представлені усі регіони країни, аби познайомити світ з етнічними особливостями кожного з них. А це означає, що митці свідомо прирікають себе на копітку самовіддану працю, безсонні ночі і постійний пошук – не тільки нових форм, ідей, задумів, але й численних дрібничок старовинного національного реквізиту.

Самовідданість та одержимість, в кращому розумінні слова, властива усій діяльності Даниїли Лунь. Відкрита, чиста, безпосередня, завжди усміхнена як дитина, вона щиро і залюбки знайомить світ з Україною. Будемо сподіватися, що цьогоріч «Лялькове різдво» знову відвідає Київ і познайомить нас з новими і цікавими експозиціями самобутньої художниці Даниїли Лунь.

Автор –– Віра Доленко