Корф Микола Олександрович

Українська педагогіка в персоналіях – ХІХ століття / За редакцією О.В. Сухомлинської / навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів, у двох книгах // «Либідь», - К., 2005, кн. 1., стор. 346 – 352.

Корф

Микола

Олександрович

(1834–1883)

Педагог, методист,

діяч у галузі народної освіти

За своїми поглядами Микола Олександрович Корф, як і М.І.Пирогов, К.Д.Ушинський, В.Я.Стоюнін, належав до літературного напряму в російській педагогіці 60–90-х років ХІХ ст., був палким прихильником реформаторського шляху перетворення Росії.

Микола Олександрович Корф народився 2 липня 1834 р. в Харкові. Дитинство пройшло в селі Нескучнім Олександрівського повіту Катеринославської губернії (тепер Донецька область).

Мати — українка, набожна поміщиця, батько — обрусілий остзейський барон, освічена людина, прекрасно володів російською, німецькою і французькою мовами, гуманно ставився до кріпаків і вимагав такого ставлення і у сина. На другому році життя хлопчик втратив матір — «рушія в виховному значенні кожної дитини». Після нового одруження батька вів мандрівне життя : в Харкові, Катеринославі, на селі, в Новгороді, Москві, Петербурзі (батько вважав вплив мачухи на сина негативним у виховному значенні). Коли хлопчикові виповнилося 10 років, помер батько, якого він дуже любив.

Найбільший вплив на маленького Колю мала його няня Олена Іванівна Альберті з міста Риги. Вона ознайомлювала свого вихованця з началами християнської релігії, співала народні пісні. У неповних шість років батько відвіз його до тітки, сестри матері Т.Т.Корф (за чоловіком). Вона серйозно ставилася до виховання дітей і заради цього переїхала в маєток Вовче (Воронезької губернії), щоб мати змогу навчати двох своїх дітей у сімейній школі Д.Д.Градовського. Там навчався й Микола. Це була школа з відповідним штатом викладачів. Діти вчилися влітку 4, а взимку — 6 годин. Прекрасні умови в маєтку виховували любов до сільської місцевості.

У 9 років батько віддав сина на виховання гувернерові-німцю до Новгорода, а через рік — у пансіон Крюммера в м. Вєрро Ліфляндської губернії (1844–1845). У пансіоні молодий барон досконало вивчає німецьку мову. Німецька обстановка, суворі релігійні звичаї, щоденна гімнастика привчили 10-річного вихованця до старанної праці. В 1845 р. він перейшов до пансіону (сімейної школи) Олександра Яковича Філіпова в Сект-Петербурзі й навчався там до 1848 р. Саме О.Я.Філіпов, ідеальний педагог за покликанням (так вважав Корф), збудив у нього цікавість до вчительської

справи. Тут він не лише здобув ґрунтовну освіту, а й виховав характер.

Як пізніше згадував М.О.Корф, з часу навчання в пансіоні О.Я.Філіпова, «Євангеліє» стало для нього великою книгою. Хоча в ранньому дитинстві Микола рано залишився без матері, жив у сім’ях родичів, але виховувався ласкою, добрим ставленням дорослих, розумною книжкою, спілкуванням з природою. Він часто говорив : «Село Вовче я полюбив за ліс, степ і річку».

Маючи прекрасну загальну підготовку, знаючи три іноземні мови, Микола Корф у 1848 р. склав вступні іспити до петербурзького Олександрівського ліцею, який вважався одним з найкращих вищих аристократичних закладів Росії. Викладали там такі відомі вчені, як Я.К.Грот, П.Л.Чебишев (пізніше обрані членами Російської академії наук). У ліцеї заклалися основи й соціально-педагогічних переконань студента. В його поглядах на завдання та методи педагогіки було багато спільного з поглядами К.Д.Ушинського. Головне, що в нього сформувалось переконання щодо «цілісності наукового знання», взаємозв’язку всіх наук, а також упевненість у тому, що найважливіше, першочергове завдання — це вивести справу народної школи з «кабінетних фантазій».

Після закінчення ліцею в 1854 р. із золотою медаллю, Микола Олександрович Корф деякий час працював у Міністерстві юстиції, а через рік надовго оселився в селі Нескучнім, де пройшло його дитинство. У 22 роки він одружився з донькою місцевого дворянина Марією Клєвцовою. Пізніше Микола Олександрович Корф згадував : «… я шукав не тільки товариша і друга в дружині, я шукав ласки, в якій було відмовлено в дитинстві». Десять років він прожив у цьому селі, зрідка від’їжджаючи за кордон. Двічі побував на батьківщині Песталоцці (у Швейцарії), де вивчав шкільну справу. Після повернення додому відкрив школу для простолюду та бібліотеку, для якої виписав книжки з філософії і педагогіки, журнали й газети французькою, німецькою та англійською мовами.

Педагогічна діяльність Миколи Олександровича Корфа припадає на 60-ті роки ХІХ ст., після відміни кріпосного права, коли понад 40 мільйонів селян отримали деякі громадянські права, й питання про народну освіту стало першочерговим.

Поступово змінювалися погляди на народну школу. Її починали розглядати як інституцію, що має соціальне й державне значення. Окремі земства підіймали питання про запровадження загального початкового навчання, що диктувалося соціально-економічними причинами. Одночасно велися дискусії про зміну характеру, змісту і методів навчання, збільшення кількості шкіл, контингенту учнів.

Саме в поширенні знань серед народу Микола Олександрович Корф вбачав свій патріотичний обов’язок, а школу вважав одним із наймогутніших засобів цього процесу. За короткий час він створив новий тип сільської школи («корфівська тризимка»), розробив для неї навчальні посібники, методику навчання. Довгий час ця школа залишалася зразком для всіх земських шкіл Росії. З 1866 р. розпочалася земсько-педагогічна робота Миколи Олександровича Корфа. Першу земську народну школу він організував у 1867 р. в селі Олександрівка Олександрівського повіту колишньої Катеринославської губернії. Того ж року він видав книжку «Земский вопрос (О народном образовании)». В гостропубліцистичній формі Микола Олександрович Корф захистив основні педагогічні вимоги, здійснення яких мало поліпшити справу народної освіти.

Земства залишили помітний слід в історії народної освіти. У дореволюційній Росії вони сформувалися відповідно до «Положення про земські установи» (1864 р.). Спочатку земства байдуже ставилися до справи народної освіти, а з 70-х років їхня діяльність активізувалася, земські діячі брали активну участь у боротьбі за офіційний дозвіл здійснювати початкове навчання українською мовою. У 80-ті роки масово відкривалися церковнопарафіяльні школи, а деякі земські закривались або переходили до рук духовенства. З другої половини 90-х років земства фактично взяли на себе утримання шкіл, організовували позашкільну освіту населення, опікувалися видавничою справою. Микола Олександрович Корф постійно сприяв їхній роботі.

У своїх працях Микола Олександрович неодноразово підкреслював убогість церковнопарафіяльної школи «старого гарту», яка не лише не розвивала, а, навпаки, калічила дітей, притупляла їхні здібності, не могла бути провідником освіти. Це були старовинні дяківські школи грамоти з вузькорелігійною програмою виховання, що допускала жорстокі побиття дітей. До того ж, більшість із них існували тільки на папері. У 1868/69 навчальному році в Олександрівському повіті завдяки зусиллям Миколи Олександровича Корфа відкрилися нові школи.

Під час розробки «науки про початкове навчання» Микола Олександрович Корф, з одного боку, спирався на педагогічний досвід, пристосовуючи його до умов життя селян своєї країни ; з іншого — на ідеї, висунуті російською суспільно-педагогічною думкою 60-х років ХІХ ст. У багатьох питаннях він взагалі був самостійним теоретиком, талановитим практиком. «Только те теоріи и идеалы могут получить осуществленіе,—підкреслював він,— которые вытекают из наблюденія над окружающею действительностью, и только та практика окажется устойчивою и производительною, которая чуждая односторонности, будет освежаться разумною теоріею». *(1)

*(1) Корф Н.А. Наши педагогические вопросы. М., 1882. С. 217–218.

Ідеальною початковою школою, на думку Миколи Олександровича Корфа, є така, де кожен учитель має лише один клас. Він створив новий тип школи — трирічну земську з одним учителем і розробив методику роботи в малокомплектній школі. Уперше саме Микола Олександрович Корф спроектував і розробив навчальну програму для неї. Програма охоплювала : читання, письмо, 4 арифметичні дії, світознавство та Закон Божий. Заняття проводив один учитель у 3-х класах одночасно. Підготовці вчителів до роботи в малокомплектній школі педагог віддавав багато сил, розробив докладні плани занять і методики проведення уроків.

Микола Олександрович Корф був релігійною людиною і вважав, що природничі науки розвивають у дітей схильність доходити істини шляхом спостережень і виховують «іскру любові до Бога». Навчання не повинно бути поверховим, а має виховувати, відповідати розумовим здібностям учнів ; учитель мусить застосовувати різноманітні методи, індивідуальний підхід, наочність.

Микола Олександрович Корф був переконаний, що навчання має здійснюватися рідною мовою з обов’язковим вивченням російської та вихованням поваги до всіх національностей. Ведучи мову про українські школи, він зазначав, що в майбутньому «когда народныя школы будут посещаться хоть лет пять, весьма естественно будет начинать в народной школе с малорусскаго языка, как ближайшаго, и заканчивать русским, основательное знаніе котораго навсегда должно составлять одну из основных задач малорусской народной школы».

Педагогічну діяльність Миколи Олександровича Корфа можна умовно поділити на 3 періоди : з 1867 р. до ухилення його від земської діяльності й добровільної еміграції за кордон у 1872 р. ; з 1872 р. до 1880 р.— перебування у Швейцарії ; повернення в Росію і до останніх днів життя (1880–1883 рр.). Не цурався Микола Олександрович і громадської роботи, його обирали повітовим гласним, почесним мировим суддею. У 1866–1872 рр.— він активний член, а потім і голова повітової училищної ради в місті Олександрівську (тепер Запоріжжя) — створив нові початкові школи (понад 40). Організував учительські з’їзди.

Микола Олександрович Корф пропагував недільні повторні курси, багато сил віддавав підготовці вчителів для початкових земських шкіл, давав показові уроки. Готував і видавав навчальні книжки та посібники для вчителів : «Руководство к обучению грамоте по звуковой методе» (1867 р.), «Русская начальная школа» (1870 р.), «Наш друг» (1871 р.).

«Руководство к обучению грамоте по звуковой методе» спочатку було складене для старшої доньки Миколи Олександровича. Це один з перших у Росії посібників з методики навчання на основі звукового аналітико-синтетичного методу. У ньому подаються поради вчителям земських шкіл, як протягом 2-х місяців навчити дітей, котрі не знають азбуки, читати й писати російською, та читати слов’янською мовою. Як стверджують науковці і філологи того часу, Микола Олександрович додав до цього методу «так много своего оригинального и ценного, что его можно назвать “методом Корфа” в полном понимании этого слова». Сам же педагог підкреслював, що звуковий метод «постоянно обращаясь к рассудку, а не к памяти, постоянно напрягся мыслительные способности ученика, развивает его», в результаті чого «ученик, обученный по звуковой методе, не может забыть механизма чтения, потому что он его не заучил, а понял».*(2) Він вважав звуковий метод єдиним, який можна рекомендувати вчителям.

*(2) Корф Н.А. Русская начальная школа : Руководство для земских гласных и учителей сельских школ. Изд. 3-е. СПб., 1871. С. 100.

Протягом п’яти років, починаючи з 1867 р., для самоосвіти учителів Микола Олександрович Корф видавав щорічні «Отчёты Александровского уездного училищного совета», які розповсюджувалися по всій Росії. У цих своєрідних педагогічних працях розповідалося про відкриття народних училищ, створення навчальних програм, рекомендувався розклад занять, давалися методичні поради.

Прямий послідовник педагогічних поглядів К.Д.Ушинського, Микола Олександрович Корф запровадив у створених ним школах навчання за книжками «Родное слово» та «Детский мир». Він сам писав навчальні книжки для дітей. У 1872 р. склав першу книжку для читання «Малютка», що мала підготувати учнів до свідомого сприйняття «Родного слова». До неї увійшли уроки для читання, малюнки, прислів’я. Метою цієї книжки було не лише вдосконалити техніку читання та письма, а й сприйняти розвиткові світогляду учнів, збагаченню словникового запасу. Велику увагу Микола Олександрович приділив наочності навчання. Навчальний матеріал «Малютки» згодом увійшов до книжки «Наш друг».

Праця Миколи Олександровича Корфа «Русская начальная школа» (1870 р.) — своєрідна педагогічна енциклопедія початкового навчання, перша в Росії книжка зі школознавства. Пізніше її доповнила збірка «Наше школьное дело». Книжка для класного читання «Наш друг» (1871 р.) була доповненням до «Родного слова» К.Д.Ушинського. Вона мала розвивати мислення і мову учнів, одночасно давала знання з природознавства, гігієни людини, поради з сільського господарства. «Наш друг» став дуже популярним і в 1876 р. вийшло його четверте видання. В 1881 р. Микола Олександрович склав як доповнення до неї методичний посібник для вчителів «Руководство».

Педагогічна діяльність Миколи Олександровича Корфа була високо оцінена громадськістю. У 1870 р. Петербурзьке педагогічне товариство обрало його своїм почесним членом. У 1871 р. він став почесним членом Московського університету й Московського комітету грамотності. Проте його громадська діяльність, вислови проти бюрократизму й поміщицького свавілля привели до того, що на земських виборах 1872 р. його забалотували землевласники. Реакційні поміщики Олександрівського повіту не обрали його членом повітової училищної ради. Це, а також введені урядом обмеження земського самоуправління змусили його виїхати до Швейцарії. Він оселився в Женеві, де прожив до 1880 р. Педагог відкрив там російську школу, досліджував місцеву систему освіти, працював над книжкою «Итоги народного образования в европейских государствах (1879 р.). Під час перебування Миколи Олександровича Корфа за кордоном Петербурзький комітет грамотності нагородив його золотою медаллю за «літературну і безпосередню діяльність з народної освіти» (1873 р.).

У 70-ті роки Микола Олександрович Корф пробував свої сили в педагогічній теорії, осмислював зроблене. З-під його пера вийшли : «Земский вопрос (О народном образовании)» (1867 р.), «Русская начальная школа» (1870 р.), «Теория Дарвина и вопросы педагогики» (1873 р.), «Как обучить грамоте ребят и взрослых» (1880 р.), «Наши педагогические вопросы» (1882 р.). Педагога дуже хвилювала думка К.Д.Ушинського про методичний і науковий рівень його публікацій. Ушинський дав позитивний відгук на книжки «Русская начальная школа» і «Руководство к обучению грамоте по звуковой методе». У листі до нього Микола Олександрович Корф виклав своє бачення використання «Родного слова» в умовах сільської школи. У відповіді К.Д.Ушинський зазначив, що вирішив перевидати книжку спеціально для сільських шкіл. Оцінюючи діяльність Миколи Олександровича Корфа, він писав : «О, если бы Вас можно было помножить на число губерний,— не говорю уже уездов,— через 10 лет Россия была бы уже другая».

Микола Олександрович Корф не обмежувався тільки підготовкою «руководств», підручників, а написав велику кількість журнальних і газетних статей. Перша була опублікована в «Экономическом указателе» В.І.Вернадського (1859 р.). У «Санкт-Петербургских Ведомостях» він надрукував більш як 200 статей і заміток. З 1866 р. на їх сторінках вів боротьбу з газетою «Весть» з питань самоуправління, друкував свої «Письма на Родину». У «Вестнике Европы» були вміщені його статті : «Об обязательном обучении в России» (1872 р.), «О самоуправлении», «О книге князя А.И.Васильчикова», «Новая Вена и её самоуправление», «Теория Дарвина и вопросы педагогіи», «Педагогический отдел венской всемирной выставки» (1873 р.). Деякі статті надрукували журнали «Народная школа», «Семья и школа», газета «Неделя». Діяльність барона Корфа говорила сама за себе : його називали «енергійним земцем», «піонером у справі освіти».

Статті, подані в «Санкт-Петербургских Ведомостях» під назвою «Земский вопрос», були видані окремою брошурою, а опубліковані в «Народной школе», «Семье и Школе», «Санкт-Петербургских Ведомостях» и «Вестнике Европы» — книжкою «Наше школьное дело. Сборник статей по училищеведению» (1873 р.).

У 1874 р. Микола Олександрович Корф виступив проти «Положения о начальных народных училищах», яке ставило їх у залежність від інспекторів (у цьому ж році було затверджене нове «Положение…», що діяло до 1917 р.). Він розробляв питання інспектування та інструктування народної школи.

В 1880 р. Микола Олександрович Корф повернувся до Росії. 17 жовтня Маріупольськими земськими зборами його одноголосно обрали попечителем Майорської і Врем’євської шкіл, членом повітової училищної ради. Він не полишає громадсько-педагогічної діяльності, створює недільні школи в Маріупольському повіті (1882 р.), керує учительськими з’їздами на Херсонщині, в Бердянську (1883 р.).

У доповіді «Про скорочення штатів учительських помічників у повіті і заходи на користь народної освіти, здійснювати за рахунок цієї економії» на земських зборах Микола Олександрович Корф обґрунтував необхідність різноманітних форм освіти. Крім початкових земських шкіл, запропонував він організовувати недільні повторювальні, пересувні й тимчасові школи, народні бібліотеки. Великого значення надавав Микола Олександрович пересувним школам, які діють на селі лише тимчасово, а потім переїжджають на короткий час в інше село, також був переконаним противником тілесних покарань.

Активна і завзята діяльність Миколи Олександровича Корфа не завжди

викликала схвалення земств. Він зазнавав цькувань реакційної преси та урядових кіл, що обстоювали антиліберальні, антидемократичні тенденції. В деяких газетах і журналах Миколу Олександровича називали «приблудою-німцем», «безбожником», «матеріалістом», «неблагодійною людиною». У зв’язку з цими нападками в 1882 р. він відмовився балотуватися на посаду завідувача московських шкіл у Московській управі.

Не відмовляючись від того, що головним завданням «малоросійської школи» є вивчення мови російської як загальнодержавної, Микола Олександрович Корф підкреслював необхідність навчання українською мовою : «… обучение родному языку должно быть положено в основу всего элементарного обучения». *(3)

*(3) Корф Н.А. Наше школьное дело : Сборник статей по училищеведению. М., 1873.

С. 74.

Адже це — священне право для кожної нації. Проте російський уряд не лише заборонив друкувати книги українською мовою, українські театр і музику, а й переслідував мову корінної нації в школах України.

Микола Олександрович Корф був не просто педагогом, організатором початкових шкіл, а вченим, що стояв на рівні досягнень європейської і світової науки свого часу. Хоча він працював переважно в Україні, його діяльність має велике значення і для Росії, де сільська школа створювалася за зразком земської, запровадженої Миколою Олександровичем.

Помер Микола Олександрович Корф 13 листопада 1883 р. в Харкові на руках дружини «від остаточного виснаження життєвих сил».

На черговій сесії Маріупольських повітових зборів слухалося питання про створення школи імені Миколи Корфа, вчителі пропонували вивісити його портрети в усіх школах. В 1885 р. Міністерство народної освіти категорично відмовило в цьому. Так тривало 10 років. У 1893 р. вийшла друком перша книжка про життя й діяльність педагога — «Барон Н.А.Корф. Его жизнь и общественная деятельность». Її автор — М.Л.Пєсковський.

У Миколи Олександровича Корфа було дві доньки. Одна з них, Катерина Миколаївна, вийшла заміж за В.І.Немировича-Данченка—видатного театрального діяча. Подружжя на власні кошти в 1895 р. заснувало школу для дітей селян, яку і в народі, і офіційно називали корфівською.

Педагогічна спадщина Миколи Олександровича Корфа стала предметом низки спеціальних досліджень. Так, В.Д.Курсова захистила кандидатську дисертацію «Урок в педагогических системах крупнейших русских педагогов (К.Д.Ушинського, Н.А.Корфа, Н.Ф.Бунакова)» (1940 р.), Л.П.Михайлова —«Педагогическая деятельность и педагогические взгляды Н.А.Корфа» (1956 р.), Л.В.Шустрова — «Гуманистическая направленность воспитательной деятельности педагога Н.А.Корфа» (1992 р.). Певне значення в справі вивчення й популяризації ідей цієї непересічної особистості мають видані наприкінці ХХ ст. статті С.Ф.Єгорова, П.І.Мазура, Д.Д.Семенова.

В 1994 р. в Донецьку відбулася ІІІ регіональна науково-практична конференція «Донбасс : прошлое, настоящее, будущее», присвячена 130-

річчю з дня народження цього видатного педагога і просвітителя — Миколи

Олександровича Корфа.

Більшість ідей Миколи Олександровича Корфа зберегли свою актуальність і в наш час. Учителі-практики, вчені постійно звертаються до його творчого доробку з метою вирішення злободенних завдань сучасної школи.

Праці :

1. Корф Н.А. Руководство к обучению грамоте по звуковой методе. Екатеринослав, 1867 ;

2. Корф. Н.А. Земский вопрос (О народном образовании). СПб., 1867 ;

3. Корф Н.А. Русская начальная школа : Руководство для земских гласних и учителей сельских школ. СПб., 1870 ;

4. Корф Н.А. Наш друг : Книга для чтения учащихся в школе и дома, и руководство к начальному обучению родному языку. СПб., 1871 ;

5. Корф Н.А. Малютка : Первая книга после азбуки для народной школы и семьи. СПб., 1872 ;

6. Корф Н.А. Наше школьное дело : Сборник статей по училищеведению. М., 1873 ;

7. Корф Н.А. Итоги народного образования в европейских государствах. СПб., 1879 ;

8. Корф. Н.А. Наши педагогические вопросы. М., 1882 ;

9. Корф Н.А. Руководство для воскресных повторительных школ : Программы, конспекты, методические указания и домашние работы. СПб., 1882 ;

10. Корф. Н.А. Первоначальное правописание. СПб., 1882 ;

11. Корф Н.А. 300 (триста) письменных работ : Задачи для самостоятельных упражнений в письме учеников всех трёх отделений начальной школы. 5-е изд. СПб., 1900.

Версія для друку