Миропольський Сергій Іринейович

Українська педагогіка в персоналіях – ХІХ століття / За редакцією О.В. Сухомлинської / навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів, у двох книгах // «Либідь», - К., 2005, кн. 1., стор. 414 – 420.

Миропольський

Сергій Іринейович

(1842–1907)

Педагог, методист,

релігійний діяч

Сергій Іринейович Миропольський народився у 1842 р. у Воронезькій губернії в сім’ї священика. Після навчання у Воронезькій духовній семінарії його направили за державний кошт до Московської духовної академії, яку закінчив у 1867 р. з ученим ступенем магістра богослов’я. Педагогічну діяльність розпочав у Харківській духовній семінарії, при якій було відкрито першу недільну чоловічу школу. Започаткований там педагогічний курс давав знання з історії і теорії виховання, практичні педагогічні навички. Молодий викладач духовної семінарії та недільної школи звернув на себе увагу місцевої влади своєю захопленістю справою й успішним виконанням власних обов’язків навіть за найгірших умов. Призначення завідувачем цієї недільної школи й викладачем педагогіки свідчило про визнання високої ерудиції та авторитету педагога, бо курс містив також психологію та огляд філософських систем.

Завданням недільної школи було не лише надати широким робітничим масам змогу здобути необхідну для них освіту, а й підготувати вчителів для народних шкіл. Враховуючи, що на території всієї імперії діяли лише дві вчительські семінарії, викладання в школі педагогічного курсу було на той час надзвичайно актуальним. У своїх спогадах про харківський період життя Сергій Іринейович Миропольський звертав увагу на те, що недільна школа не мала свого приміщення, а посібники він купував за власні кошти, створивши невеличку бібліотеку для учнів.

Працюючи викладачем у семінарії, Сергій Іринейович Миропольський вступив вільним слухачем на педагогічний факультет Харківського університету. Він часто консультувався з питань педагогіки та психології у професора М.О.Лавровського, користувався науковою і методичною літературою педагогічного відділу університетської бібліотеки.

Як досвідченого педагога його неодноразово запрошували на збори Харківської земської управи, де вирішувалися питання народної освіти. Стурбований тим, що в Харкові немає жодної масової початкової школи, «де б освіта велась педагогічно», і з метою надання допомоги в організації народних шкіл Миропольський опублікував низку статей у газеті «Харьковские губернские ведомости», під спільним заголовком «Чем наши народные школы плохи и как помочь этому горю ?»

Педагогічна діяльність Сергія Іринейовича Миропольського була багатогранною : його обирали членом ради Товариства поширення грамотності в народі. Особливою сторінкою його діяльності були дружні стосунки з Х.Д.Алчевською, якій допомагав порадами та консультаціями, підтримував її починання. Значно пізніше, у травні 1892 р., коли приїздив з ревізією до Харкова, відвідував жіночу школу Х.Д.Алчевської і ретельно вивчав організацію навчально-виховного процесу в ній. За результатами такого вивчення Сергій Іринейович Миропольський написав книжку «Школа і суспільство. Приватна жіноча недільна школа», в якій дав високу оцінку дружній праці педагогічного колективу і відповідав на запитання : «Чим суспільство (в особі найкращих освічених працівників) може бути для школи і чим школа (поставлена педагогічно) може бути для суспільства ?» Книжка стала першим дослідженням досвіду Х.Д.Алчевської.

У виступах на зборах земств, громадських комітетів, товариств, у публікаціях у періодичній пресі («Семья и школа», «Журнал Министерства народного просвещения», «Народное образование»), у дискусії, що відбулася в останній чверті ХІХ ст., педагог ставив питання про доцільність і величезне значення освіти жінки-матері, господині, члена суспільства. Він палко вітав появу жіночих навчальних закладів, підтримував цікаві проекти, наприклад проект земської школи вчительок, який було розроблено Харківським земством у 1872 р.

Педагогічна діяльність Сергія Іринейовича Миропольського в Харкові була високо оцінена місцевою громадськістю, але невдовзі йому довелося покинути Україну. У червні 1870 р. Сергія Іринейовича перевели до Санкт-Петербурзької духовної семінарії, де він продовжував викладати педагогіку в недільній і щоденних школах. Водночас працював помічником редактора «Журнала Министерства народного просвещения».

В 1872 р. Сергія Іринейовича Миропольського, як талановитого педагога, призначили членом-ревізором навчального комітету при Святійшому Синоді. Цю посаду він обіймав упродовж 20-ти років, доти, поки став помічником управляючого Синодальної Канцелярії у 1892 р. Незважаючи на збільшення обсягу роботи, завжди знаходив час для написання педагогічних, теоретико-методичних творів, брав активну участь у діяльності різних товариств (Харківському товаристві поширення в народі грамотності й Санкт-Петербурзькому педагогічному товаристві), поєднував викладацьку правцю з літературною діяльністю. У 1896 р. Сергій Іринейович перейняв на себе обов’язки редактора журналу «Народное образование», що видавався на кошти Святійшого Синоду.

Сергій Іринейович Миропольський був усебічно обдарованою людиною. Водночас з педагогічною діяльністю захоплювався природничими науками, любив і розумівся на музиці, сам добре грав на скрипці. У Харківській недільній школі створив духовий оркестр, написав чимало науково-методичних статей з проблеми естетичного виховання, зокрема з питань музичної освіти народу. Як людина глибоко релігійна, радив ширше використовувати у вихованні естетику православної церкви й церковної служби. Вчитель, на його думку, повинен стежити за тим, щоб діти якомога частіше відвідували церкву, насолоджувались її неземною красою. Великого значення надавав залученню дітей до церковного співу та церковного читання, які «формують смак та привчають до кращого проведення дозвілля». *(1)

*(1) Миропольский С.И. Дидактические очерки : Ученик и воспитывающее обучение в родной школе. СПб., 1890. С. 115.

Сергій Іринейович Миропольський ретельно вивчав сучасну вітчизняну й зарубіжну літературу, багато зробив для поширення в Росії ідей Я.А.Коменського, зокрема, у 1872 р. він уперше переклав російською мовою «Велику дидактику». Цій праці передувала низка статей у журналі «Наша начальная школа» й у «Журнале Министерства народного просвещения» за 1870 р. Сергій Іринейович Миропольський слушно вважав, що вивчення праць великого педагога дасть учителеві змогу не лише пізнати, а й полюбити педагогічну місію, відданіше слугувати народній освіті.

Звернення Сергія Іринейовича Миропольського до спадщини чеського педагога пояснюється не лише особистою симпатією, а й тим, що Я.А.Коменський, на його переконання, «значний і геніальний мислитель-педагог» минулого, сучасного й майбутнього, який вражає практичним талантом і вмінням правильно організовувати шкільну справу. Але нарівні з цим, високу оцінку Я.А.Коменського, палке його пропагування нових ідей не всі підтримували, й Миропольському навіть серйозно дорікали за таку прихильність.

Сергій Іринейович Миропольський розробив питання про системи навчання, під якими розумів організацію викладання, тобто розподіл, хід та групування навчальних занять у школі (розподіл навчальних класів, групування учнів). У роботі «Народна школа за ідеями Я.А.Коменського» він виокремив такі системи навчання :

стосовно вчителя (класна, предметна система) ;
стосовно учня (система поодинокого навчання, система взаємного навчання, система одночасного навчання) ;
стосовно предметів навчання : поступальне, концентричне викладання (в «Учебнике дидактики», виданому в 1901 р., поступальність і концентрація класифікуються вже як методи навчання).

Класна система, яку у своїй педагогічній діяльності використовував Сергій Іринейович Миропольський, за його описом, полягає в тому, що в кожному класі всі предмети викладає один учитель, який потім разом з учнями переходить до наступних класів. Така організація навчання, на думку педагога, забезпечує викладання курсу як єдиного цілого, дає вчителеві змогу вивчити свій клас, здібності і психічні особливості кожного учня.

Предметна система, що передбачає організацію навчання кількома вчителями, які викладають певні предмети, придатніша для університетів та гімназій, оскільки тільки в цих навчальних закладах можна використати такі переваги предметної системи :

учитель, котрий викладає один предмет чи групу схожих предметів, може грунтовніше опанувати свою справу, ніж у разі викладання цілої групи предметів і до того ж різноманітних ;
предметна система, зосереджуючи діяльність учителя на малій царині,

тим самим примножує його сили.

Унітарним (тобто поодиноким) навчання, на думку Сергія Іринейовича Миропольського, стає тоді, коли кожен учень навчається окремо, отримуючи завдання безпосередньо від свого наставника. Але воно може бути успішним за умови, якщо вчитель навчає не більш як чотирьох учнів, тому застосовувати його в школі недоцільно.

Наголошуючи на тому, що взаємне навчання завдячує своїм виникненням і розробкою ще Я.А.Коменському, Сергій Іринейович Миропольський сутність його вбачав у виборі вчителем найкращих учнів (посередників-помічників), котрі допомагатимуть йому в класі, поділеному на кілька груп. У кожну групу слід призначити по одному помічнику. Взаємне навчання поєднує нагляд за самодіяльністю всіх без винятку учнів і створить умови для розкриття їхніх здібностей.

Найефективнішою педагог вважав систему одночасного навчання, підкреслюючи, що в поєднанні з класною системою вона є дуже зручною ще й для виховання дітей. У цій системі, на думку Сергія Іринейовича Миропольського, більше простоти і жвавості. Звертаючись до всього класу, вчитель має змогу тримати в полі зору кожного учня. При цьому учні мають однаковий рівень знань.

У праці «Учебник дидактики. Методика предметов обучения в начальной школе» (1901 р.), крім класної і предметної систем навчання, Сергій Іринейович Миропольський належне місце відвів евристичній формі навчання, яка, на його думку, передбачає :

необхідні розумові здібності і відомий ступінь розвитку учнів ;
деякі навички застосування знань для вирішення життєвих проблем ;
достатній запас відомостей для відшукування нових істин.

Ця форма є найпридатнішою для навчання малювання, письма, лічби, орфографії і морального виховання. Саме вона ставить учня перед необхідністю працювати самому, самостійно дійти до того, що необхідно знати, причому все надбане стає «власністю розуму шукача». Сергій Іринейович Миропольський одне з основних завдань школи вбачав у тому, щоб прищепити учням навички самостійної роботи. На його думку, рядок, прочитаний самою дитиною, обрахунок, результат якого вона знаходить сама, помилка, яку виявлено завдяки власній увазі,— усе це просуває учня значно більше вперед, ніж 20 таких самих дослідів, у яких йому допомагав би вчитель.

Але хоча евристична форма навчання і пробуджує в учнів впевненість у своїх власних силах, позитивно впливає на заняття, широко її застосовувати не варто : за таких умов працюватимуть не всі, а тільки талановитіші учні, тому успіхи класу будуть нерівномірними.

Сергій Іринейович Миропольський надавав великого значення вдосконаленню методів навчання, закликаючи при цьому не плутати методи з прийомами. Сам педагог так визначив метод навчання : «Метод в первоначальном смысле представляет тот путь, по которому следует разум в отыскании истины». *(2)

*(2) Миропольский С.И. Обучение письму в начальной школе. СПб., 1889. С. 52.

Досліджував Сергій Іринейович Миропольський і питання принципів навчання. Він стверджував, що дидактика має базуватися на таких засадах : усвідомленість, природність, легкість, ґрунтовність, швидкість, міжпредметні зв’язки, самодіяльність, простота, стислість, раптовість, привабливість, зв'язок школи із сім’єю, послідовність. Поряд з цими принципами педагог виокремлював і так звані «загальні принципи», які охоплюють демократизм, природовідповідність, народність, гуманізм, наочність.

Щодо теорії навчання, Сергій Іринейович Миропольський виходив з того, що центром навчання у початковій школі повинна бути дитяча особистість, яка живе й розвивається за умов народного побуту, світогляду, вірувань. Він вважав, що український і російський народи мають свою історію, свої національні особливості й тому потребують власної системи навчання. У працях педагога знайшла подальший розвиток думка К.Д.Ушинського про використання «національного елементу» в навчанні й вихованні. Він, як і М.І.Пирогов, виступав за безстановість школи та неперервність освіти, обов’язкове навчання, яке не обмежувалося б лише грамотністю. Сергій Іринейович Миропольський розробив концепцію народної школи, де, поряд із завданнями загального характеру (розвиток дитини, спонукання її до самоосвіти, виховання «справді людського характеру»), важливе місце відвів гармонійному поєднанню практичних і просвітницьких завдань, пов’язаних з релігійно0моральним впливом школи на життя, сімейно-громадською сферою та юридичною освітою учнів і батьків. Вирішення цих завдань неможливе без панування в школі сприятливої атмосфери, під якою педагог розумів добрий настрій, дух, дружні взаємини між усіма учнями школи й викладачами, прагнення до спільної мети. Важливою є також турбота про матеріальну базу навчального закладу.

Розкриваючи зміст освіти в народній школі, Сергій Іринейович Миропольський пропонував для розвитку «основних сил» і можливостей дитини поєднати елементи «загальнолюдського» виховання (розумове, естетичне, моральне й фізичне) та національно-практичної освіти. У своїх працях він вирізняв такі її елементи :

засоби для ознайомлення дітей з навколишнім середовищем (рідна географія, природознавство ) ;
засоби для ознайомлення з минулим свого народу (рідна література, вітчизняна історія) ;
засоби для ознайомлення із сучасним життям рідного народу (відомості з галузі права, економіки) ;
засоби для розвитку практичних навичок у праці (обрані ремесла, механічні мистецтва). *(3)

*(3) Миропольский С.И. Идея воспитания и обучения в применении к народной школе // Журн. М-ва нар. просвещения. 1871. № 153. С. 15.

На думку Сергія Іринейовича Миропольського, народна школа не матиме майбутнього доти, доки навчання не стане виховним. Основою ж суспільного виховання повинна стати народність : врахування характеру, духу, культури й мови народу. Метою й завданням виховання педагог вважав вироблення в дітей активної життєвої позиції, підготовку їх до виконання активних життєвих завдань, формування найкращих людських рис. Він вирізняв такі категорії морального виховання : працелюбність, скромність, щирість, доброзичливість, стриманість, правдивість, почуття морального обов’язку. Виховання в початковій школі грунтується, на думку Сергія Іринейовича Миропольського, на таких принципах :

формальному (особа має бути досконалою) ;
теологічному (людину необхідно готувати до будь-якої благочестивої праці) ;
антропологічному (дитину слід виховувати як людину Божу).

Сергій Іринейович Миропольський підкреслював, що важливо не лише розвивати духовні сили і здібності дітей, а й виховувати в них здатність розумно жити й діяти, «воспитывать поколения для лучшей будущности, вносить свет и разум во все сферы жизни, тем самым увеличивать сумму благ человеческого существования». *(4)

*(4) Миропольский С.И. Теория и практика в воспитании // Журн. М-ва нар. просвещения. 1871. № 157. С. 25.

Сергій Іринейович Миропольський прагнув до загально педагогічного розвитку вчителя, формування якого неможливе без «необходимости постоянного и настойчивого труда, знания свого дела и любви к нему, стремления познать себя, предмет и цели своего труда». *(5)

*(5) Миропольский С.И. Воскресная школа и педагогический курс при Харьковской семинарии // Журн. М-ва нар. просвещения. 1867. № 138. С. 226.

Педагог намагався детально розкрити перед учителями організацію шкільної справи, друкував зразкові плани уроків, програми для початкової школи, писав дидактичні настанови з основних предметів шкільного курсу. Сергій Іринейович Миропольський пропагував тільки ті прийоми навчання, які були випробувані на практиці.

Спадщина видатного педагога охоплює статті, методичні рекомендації, підручники, рецензії, поради, в яких усебічно розкрито актуальні питання організації народної школи : зміст і дидактика початкової освіти (контроль за навчально-пізнавальною діяльністю, сутність, принципи і форми навчання), історія розвитку народної школи, зміст освіти в народній школі, виховне навчання, вимоги до особистості вчителя, форми і зміст його підготовки. Навіть за життя Сергія Іринейовича Миропольського його навчальні посібники Міністерство народної освіти рекомендувало для використання в бібліотеках учительських семінарій, початкових недільних шкіл.

Аналіз спадщини Сергія Іринейовича Миропольського свідчить, що для його педагогічних поглядів характерні, з одного боку, узагальнення й систематизація вітчизняних і зарубіжних систем, з іншого — оригінальність, новизна. Актуальними й сьогодні залишаються його рекомендації щодо посилення психолого-педагогічної підготовки вчителів-практикантів ; загальнолюдського й національного розвитку людини, реалізації виховного навчання ; визначення психолого-педагогічного, національно-практичного, художньо-освітнього значення естетичного виховання, музики ; морально-релігійного виховання підростаючого покоління.

Сергій Іринейович Миропольський одним із перших в Україні зробив спробу класифікувати форми організації навчального процесу, вказавши при цьому на переваги й недоліки кожної. Його заслуга перед педагогічною наукою полягає в розробці цілісної системи навчання, яка відображала гуманно-демократичний підхід до процесу всебічного й гармонійного розвитку особистості. Педагог вважав, що народна школа повинна бути рушійною силою держави. Своїми працями і практичною діяльністю він намагався показати живий зв'язок між освітою і народним благополуччям.

Помер Сергій Іринейович Миропольський 6 липня 1907 р. в Санкт-Петербурзі, де його й поховано.

Праці :

1. Миропольский С.И. Воскресная школа и педагогический курс при Харьковской семинарии // Журн. М-ва нар. просвещения. 1867. № 138 ;

2. Миропольский С.И. Харьковская воскресная школа в 1868–1869 гг. // Журн. М-ва нар. просвещения. 1870. № 150 ;

3. Миропольский С.И. Руководство к воспитанию и обучению детей // Журн. М-ва нар. просвещения. 1871. № 153 ;

4. Миропольский С.И. Идея воспитания и обучения в применении к народной школе // Журн. М-ва нар. просвещения. 1871. № 153 ;

5. Миропольский С.И. Теория и практика в воспитании // Журн. М-ва нар. просвещения. 1871. № 157 ;

6. Миропольский С.И. Ян Амос Коменський. СПб., 1872 ;

7. Миропольский С.И. В чём наша задача ? // Наша нач. шк. 1873. № 2–3 ;

8. Миропольский С.И. План и основы жизни народной школы. СПб., 1876 ;

9. Миропольский С.И. Обучение пению в начальной школе // Журн. М-ва нар. просвещения. 1877. № 189 ;

10. Миропольский С.И. Практическая организация педагогических классов при женских гимназиях // Журн. М-ва нар. просвещения. 1879. № 192 ;

11. Миропольский С.И. Школа и общество : Частная Харьковская женская воскресная школа. СПб., 1882 ;

12. Миропольский С.И. Методика обучения письму в народной школе. СПб., 1884 ;

13. Миропольский С.И. Обучение письму в начальной школе. СПб., 1889 ;

14. Миропольский С.И. Дидактические очерки : Ученик и воспитывающее обучение в родной школе. СПб., 1890 ;

15. Миропольский С.И. Учебно-воспитательные идеалы Коменского в истории педагогики // Краткий обзор деятельности Педагогического музея за 1890–1892 гг. СПб., 1892 ;

16. Миропольский С.И. Очерк церковноприходских школ в России. СПб., 1895 ;

17. Миропольский С.И. Учитель, его призвание и качества, значение, цели и условия его деятельности. СПб., 1897 ;

18. Миропольский С.И. Учебник дидактики : Методика предметов обучения в начальной школе. СПб., 1897.

Версія для друку