Ушинський Костянтин Дмитрович

Українська педагогіка в персоналіях – ХІХ століття / За редакцією О.В. Сухомлинської / навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів, у двох книгах // «Либідь», - К., 2005, кн. 1., стор. 284 – 292.

Ушинський

Костянтин Дмитрович

(1823/1824 –1870)

Видатний педагог,

основоположник наукової педагогіки

й народної школи,

автор праць з теорії та історії педагогіки,

підручників для початкового навчання

Костянтин Дмитрович Ушинський народився 18 або 19 лютого 1824 р. (за іншими даними, в 1823 р.) у селі Богданка на Новгород-Сіверщині (за іншими даними, в Тулі) в родині дрідномаєткового дворянина, ветерана Вітчизняної війни 1812 р. Сім’я не мала великих матеріальних достатків, оскільки батько, Дмитро Ушинський, відпустив селян на волю ще до реформи 1861 р. Мати, Любов Степанівна Гусак-Капніст, яка походила з родини відомого українського письменника В.В.Капніста, померла, коли синові було 11 років. Але його початковою освітою й вихованням опікувалася саме вона. Прищеплену нею любов до української мови й літератури педагог проніс через усе своє життя.

Середню освіту Костянтин Ушинський здобув у Новгород-Сіверській гімназії, яка була однією з найкращих на той час. Після закінчення гімназії він вступив на юридичний факультет Московського університету в 1840 р. і закінчив його в 1844 р. з відзнакою. Під час навчання захоплювався лекціями професора-юриста П.Г.Редкіна та історика Т.М.Грановського. Ще будучи студентом, Костянтин Ушинський давав приватні уроки, оскільки батько на той час збіднів і не міг надсилати йому грошей. Юнак багато читав, вивчав сучасну філософію, захоплювався літературою, мистецтвом, прагнув бути в курсі політичних подій у Росії та за кордоном. Збереглися окремі уривки з його щоденника, з яких постає образ людини великого розуму, міцної волі, відданої своїй вітчизні, народові.

Після закінчення університету Костянтина Дмитровича Ушинського, як молодого і перспективного педагога, призначають виконувачем обов’язків професора в ярославський Демидовський юридичний ліцей на кафедру камеральних (економіко-юридичних) наук. Як викладач він був надзвичайно популярний серед студентів, оскільки його лекції вирізнялися майстерністю викладу й самостійністю мислення. Але царський режим під впливом революційних подій 1848 р. на Заході посилив реакцію в Росії ; юридичні й політичні науки перебували під особливим контролем. Костянтин Дмитрович не міг з цим змиритися, і за рішучий протест проти принизливого поліційного нагляду над вищою школою, його звільнили з роботи. Скрутне матеріальне становище змусило його погодитися обійняти посаду дрібного урядовця в одному з департаментів Міністерства внутрішніх справ у Петербурзі (1849–1855 рр.). За різкий відзив про начальника, графа Д.А.Толстого, його звільнили і звідси. Деякий час він присвятив журналістській діяльності, працював у журналі «Современник», писав статті, перекладав наукову й художню літературу.

У 1851 р. Костянтин Дмитрович Ушинський одружився з подругою свого дитинства Надією Семенівною Дорошенко (походила зі славного українського роду Дорошенків, донька українського дворянина), якій належав хутір Богданка в Глухівському повіті Чернігівської губернії (тепер Шосткінського району Сумської області). Вони мали п’ятьох дітей. Друга їхня донька В.К.Ушинська (Пото) пізніше, згадуючи матір, зазначала, що це була дуже гарна, розумна жінка, хороша господиня. Батько дуже любив і поважав її : «Она как-то и природу любила по-своему, без поэтического чувства, так как любит большинство наших крестьян, и любила и почитала почти исключительно в своей Малороссии. Хутор ее остался на всю жизнь ее любимым уголком, который она не променяла бы на все прелести Швейцарии». *(1)

*(1) Новое об Ушинском : Исследования и материалы о жизни, деятельности и педагогическом наследстве // Межвуз. сб. науч. тр. Вып. 193. Ярославль, 1981. С. 21–22.

Після років безробіття, журнальної праці Костянтин Дмитрович в 1854 р. влаштувався викладачем, а згодом інспектором Гатчинського сирітського інституту. Тут він долучився до практичної педагогічної діяльності й розробки основних проблем педагогічної науки.

Наприкінці 50-х років ХІХ ст. побачила світ праця М.І.Пирогова «Вопросы жизни», в якій педагог закликав перебудувати справу виховання й освіти. Вона справила велике враження на Костянтина Дмитровича Ушинського. В 1857 р. з’явилася і його перша педагогічна стаття «Про користь педагогічної літератури», де він порушив питання про значення педагогічної літератури в поширенні педагогічної теорії серед учителів.

Це була не лише перша, а й по суті програмна педагогічна праця. Костянтин Дмитрович Ушинський підняв у ній такі важливі соціально-педагогічні проблеми, як народність виховання, залежність школи від умов суспільного розвитку, значення громадянської ініціативи в розвитку народної освіти й відповідальності педагогічної науки перед суспільством ; низку теоретичних проблем : місце і роль виховання в педагогічному процесі, наукові основи педагогіки, співвідношення педагогічної теорії і практики, педагогічна майстерність.

Згодом були опубліковані інші праці вченого : «Три елементи школи» (1857 р.), «Про народність у громадському вихованні» (1857 р.), «Про заходи поширення освіти через грамотність» (1857 р.). Ці статті зробили Костянтина Дмитровича Ушинського відомим і популярним педагогом.

Наприкінці 1859 р. Костянтина Дмитровича призначили інспектором Смольного інституту, заснованого ще за Катерини ІІ. Це був становий закритий жіночий привілейований навчальний заклад, який мав два відділення : для дітей дворян і для дітей міщан. Інститут жив традиціями ще XVIII ст., основна увага приділялася вивченню французької мови, а інші предмети викладалися на дуже низькому рівні. Педагог виступив справжнім реформатором : знищив поділ на «благородний» і «міщанський» відділи, запровадив семирічний термін навчання, нові навчальні плани, ввів нові предмети — природознавство і фізику, відкрив школу грамоти для покоївок, запросив на роботу нових учителів, започаткував викладання предметів рідною мовою. Але всі ці прогресивні починання розцінили як зневагу до традицій Росії. Переслідувань учений зазначав практично впродовж усього життя, оскільки офіційна влада не сприяла його демократичних педагогічних ідей. За сфабрикованим доносом попа Гречулевича в січні 1862 р. Костянтина Дмитровича звільнили з посади. Педагог два дні готував відповіді на звинувачення. Усе пережите призвело до того, що він тяжко захворів, а на другий день він встав з ліжка посивілим. Тож вимушений був виїхати до Швейцарії на лікування. Після цих подій Костянтин Дмитрович займався тільки науково-методичною діяльністю.

Ще в 1861 р. Костянтин Дмитрович Ушинський видав свій перший підручник для початкової школи «Дитячий світ» у 2-х частинах. Протягом п’яти років перебування за кордоном він вивчав народну школу, вчительські семінарії, жіночі навчальні заклади. Саме там написав основні педагогічні твори : «Людина як предмет виховання» (перший том вийшов у Петербурзі в 1868 р., другий — у 1869 р.), «Листи із Швейцарії», загальновідомі підручники «Рідне слово» (3 частини), «Керівництво до викладання за “Рідним словом”» (2 частини) та кілька десятків статей, присвячених проблемам педагогічної психології.

Здійснити задум праці «Людина як предмет виховання. Спроба педагогічної антропології» Костянтину Дмитровичу Ушинському у повному обсязі не вдалося : смерть обірвала життя вченого, коли він розпочав роботу над третім томом — «Педагогічна антропологія».

«Педагогічна антропологія» складається з 2-х великих частин : «Частина фізіологічна» і «Частина психологічна». В ній Костянтин Дмитрович обґрунтував предмет педагогіки, її закономірності, принципи. Він також дослідив фізіологічні закони діяльності людського організму і психічні явища, ними зумовлені, з чіткою педагогічною метою — знайти резерви виховання й розширити сферу його впливу. Вчений писав : «Якщо педагогіка хоче виховувати людину у всіх відношеннях, то вона повинна попереду пізнати її також в усіх відношеннях… Педагогіка перебуває ще не тільки в нас, але й скрізь, у цілковитому дитинстві, і таке дитинство її дуже зрозуміле, тому що багато наук, із законів яких вона має черпати свої правила, самі ще недавно стали справжніми науками й далеко ще не досягли своєї довершеності…». *(2)

*(2) Ушинський К.Д. Людина як предмет виховання. Спроба педагогічної антропології // Твори : У 6 т. К., 1952. Т. 4. С. 28.

Ця фундаментальна праця стала підсумком попередніх педагогічних шукань ученого й мала велике значення для подальшого розвитку педагогічної науки.

Серед учителів Російської імперії популярність Костянтина Дмитровича

Ушинського була надзвичайною. Невипадково його називали «учителем учителів». У нього вчилися українські, російські, білоруські педагоги. Педагогічній діяльності він присвятив 15 років (1855–1870 рр.), з них практичній — 7 років, теоретичній — 8 років. Повернувшись до Росії в 1867 р., Костянтин Дмитрович знову потрапив в атмосферу несприйняття. Міністерство народної освіти очолював його особистий ворог граф Д.А.Толстой. Саме з ініціативи графа була заборонена книжка Костянтина Дмитровича Ушинського «Дитячий світ».

Постійні переслідування остаточно підірвали здоров’я видатного педагога. За порадою лікарів він поїхав до Криму лікувати хворі легені. Згодом вирішив остаточно оселитися в Києві.

Але невдовзі його спіткало тяжке горе. На полюванні через нещасний випадок згинув старший син, вісімнадцятирічний Павло. Здоров’я Костянтина Дмитровича знову погіршало. Лікарі наполягали на ще одній поїздці до Криму. Але по дорозі він через хворобу був змушений зупинитися в Одесі, де й помер на сорок сьомому році життя вночі 23 грудня (за іншими даними, 24 грудня) 1870 р., правлячи рукопис «Педагогічної антропології». Смерть ученого схвилювала освітянську громадськість Одеси. Народні вчителі, учні народних шкіл пронесли труну з його тілом до залізничної станції. Костянтина Дмитровича Ушинського поховали в Києві, на березі Дніпра, у Видубицькому монастирі. Нащадки виконали його бажання.

Недовгим, але яскравим був життєвий шлях цієї людини, яка залишила таку творчу спадщину, що переживе віки. На ідеях «учителя учителів»

грунтується і сучасна, і українська педагогіка. Його світогляд формувався під впливом російської та європейської філософської думки, революційних подій у Європі 40–50-х років ХІХ ст. Окрім російської та української, він вільно володів грецькою, латинською, англійською, французькою та німецькою мовами.

Квінтесенцією його педагогічної концепції є положення про нерозривний зв'язок філософських поглядів і теоретичних педагогічних положень. Виходячи саме з таких міркувань, учений розробляв дидактичну науку, зробив вагомий внесок у розвиток теорії навчання в загальноосвітній школі. Він розкрив загальні умови навчання й виховання дітей, був прихильником класно-урочної системи і вважав урок основною ланкою навчально-виховного процесу. «Дидактичні принципи і правила, висунуті Ушинським в його праці “Людина як предмет виховання ”,— значний крок уперед в історії розвитку прогресивної педагогічної думки другої половини ХІХ ст. Дидактика Ушинського, демократична й гуманна за своїми соціальними основами, емпірична за гносеологічними передумовами, яка врахувала об’єктивні закономірності розвитку людської психіки, завдавала відчутних ударів по схоластичній школі того часу», *(3) — зазначали вчені О.К.Романовський та І.Я.Барсук.

*(3) О.К.Романовский, И.Я.Барсук. Жизнь во имя будущего : Очерк научно-редакторской и литературно-публицистической деятельности К.Д.Ушинского. 2-е изд., перераб. и доп. К., 1984. С. 53.

Костянтин Дмитрович Ушинський уперше теоретично й практично довів ефективність і прогресивність звукового, аналітико-синтетичного методу навчання грамоти ; розробив і науково обґрунтував основи початкового навчання та виховання дітей.

Великою заслугою Костянтина Дмитровича є те, що він одним із перших сформулював ідею народності в педагогіці, подав її як основну складову виховної системи. Така ідея базується на переконаності в тому, що кожен народ має право на освіту рідною мовою, побудовану на народних традиціях. І хоча педагог не заперечував значення історичного досвіду інших народів, проте вимагав, щоб засвоєння його було підпорядковане принципові народності. Це питання він глибоко дослідив у статті «Про народність у громадському вихованні» (1857 р.).

Аналізуючи загальні основи європейського, а також американського виховання, учений дійшов висновку :

«загальної системи народного виховання для всіх народів немає ні в теорії, ні на практиці» ;
«у кожного народу своя особлива національна система виховання, а тому запозичення одним народом у іншого виховних систем є неможливим» ;
«досвід у справі виховання є дорогоцінною спадщиною для всіх народів, але в тому розумінні, в якому досвід всесвітньої історії належить усім народам» ;
«науку не треба плутати з вихованням. Вона загальна для всіх народів, але не для всіх народів і не для всіх людей становить мету і результат життя» ;
«громадське виховання не може самостійно вирішувати питань життя, не веде за собою історії, але йде слідом за нею» ;
«громадське виховання тільки тоді буде дійовим, коли його питання стануть громадськими питаннями для всіх і сімейними питаннями для кожного» ;
«збудження громадської думки у справі виховання — основа його розвитку». *(4)

*(4) Ушинський К.Д. Твори : У 6 т. К., 1952. Т. 1. С. 109.

Ідея народності освіти й виховання яскраво висвітлена у статті «Рідне слово» (1861 р.), в якій Костянтин Дмитрович Ушинський уперше виступив із цілком сформованим філософсько-психологічним поглядом на рідну мову, «що ніколи не в’яне й вічно знову розпускається», є цвітом духовного життя народу. Мова «є найважливіший, найбагатший і найміцніший зв'язок, що з’єднує віджилі, живущі та майбутні покоління народу в одне велике, історичне живе ціле… Відберіть у народу все — і він все може повернути ; але відберіть мову, і він ніколи більше вже не створить її ; нову батьківщину може створити народ, але мови — ніколи : вимерла мова в устах народу —вимер і народ». Особливо негативним явищем є навчання чужою мовою : «… коли мова, якою починає говорити дитина, суперечить природженому національному її характерові, то ця мова ніколи не матиме такого сильного впливу на її духовний розвиток, який мала б рідна їй мова : ніколи не проникне так глибоко в її дух і тіло, ніколи не пустить такого глибокого, здорового коріння, яке обіцяло б багатий, пишний розвиток». Для дитини рідна мова є «кращим тлумаченням природи й життя, що оточують її». *(5) *(5) Ушинський К.Д. Твори : У 6 т. К., 1952. Т. 1. С. 270, 273.

Рідна мова має бути основним предметом початкового навчання, аби діти навчилися свідомо використовувати її скарби, розвинули в собі дар слова, засвоїли граматичні закони в логічній системі.

Ідея народності, яку розробив Костянтин Дмитрович Ушинський, знайшла відображення й у створених ним підручниках для початкової народної школи «Дитячий світ» і «Рідне слово». Вони побудовані на перлинах української народної творчості : приказках, піснях, прислів’ях, казках, загадках. М.М.Грищенко, аналізуючи ці підручники, писав : «К.Д.Ушинський “Рідним словом” зробив у педагогіці те, що колись Пушкін зробив у поезії своїм твором “Руслан і Людмила”, що після німецької мертвеччини, затхлого повчання у вигляді моральних сентенцій в школі, раптом почулася жива мова, задзвенів бадьорий дитячий сміх». *(6)

*(6) Грищенко М.М. К.Д.Ушинський : До 150-річчя з дня народження. К., 1974. С.45.

«Учитель учителів» був прихильником виховного навчання. У статті «Три елементи школи» (1857 р.) він дослідив співвідношення виховання й навчання. Аналізуючи досвід шкіл Великобританії, Німеччини і Франції, Костянтин Дмитрович дійшов висновку, що розрив між вихованням і навчанням призводить до суперечливості педагогічного процесу, позбавляє цілісності й ефективності.

Костянтин Дмитрович Ушинський виступав проти позбавлення школи її виховних функцій і завдань, критикував практику російського Міністерства освіти, яке прагнуло впроваджувати педагогічні новації з Німеччини. А причиною цього було те, що німецька педагогіка обмежувала діяльність школи тільки навчанням. Водночас учений акцентував увагу на досвіді англійської школи, яка на перший план висувала виховання. Хоча й цей приклад, на його думку, не був ідеальний, у своїй основі англійське виховання було антидемократичним і консервативним.

У статті «Про засоби поширення освіти через грамотність» (1858 р.) Костянтин Дмитрович Ушинський доводив педагогічну неспроможність прямолінійного зближення моральності й грамотності : «моральний елемент» з’являється тільки на вищих ступенях освіти, які органічно охоплюють вирішення виховних завдань. Приводом до написання статті стала гостра дискусія про роль грамотності для народу. Виникла вона після виходу допису відомого письменника В.І.Даля, який доводив, що поширення неграмотності веде до зниження моральності народу. Костянтин Дмитрович заперечував це твердження, посилаючись на досвід Північно-Американських Штатів, як тоді називали США. Ідеї про преваги американської демократичної системи освіти він розвинув у працях «Шкільні реформи в Північній Америці», «Внутрішній устрій північноамериканських шкіл».

Костянтин Дмитрович Ушинський піднімав у своїх творах різні питання, великого значення надавав природничій освіті дітей. Знання історії, географії батьківщини — «важливі засоби до того, щоб повернути школу до народності». Початкове навчання має бути ближчим до життя, тоді успішно розвиваються розум і свідомість дитини, а схоластичне навчання не приносить користі. Раціональна організація шкільних занять має базуватися на постійній розумовій діяльності учнів. Просвітитель аналізував проблеми наочності викладання, порядку й систематичності знань учнів. Розробив правила побудови уроку : вчитель має долучати до роботи всіх учнів, домагатися від них уважності ; вміти урізноманітнювати методи викладання, тримати в полі зору не тільки клас у цілому, а й кожного окремого учня. Критикуючи так звану німецьку “рецептурну” педагогіку, Костянтин Дмитрович стверджував : учитель повинен знати основи дидактичної і психологічної теорії, але застосування їх залежить від нього самого.

Костянтин Дмитрович Ушинський обстоював думку про те, що загальна освіта має бути пронизана ідеями гуманності, патріотизму. Виховання дається нелегко, вимагає культури волі й характеру, які великою мірою формуються в процесі навчання. Побудоване винятково на інтересі, воно не сприяє виробленню цих рис.

Праця є важливим чинником морального виховання, тому необхідно прищеплювати любов і серйозне ставлення до неї. У статті «Праця в її психічному і виховному значенні» (1860 р.) вперше порушується й усебічно обґрунтовується одна з провідних ідей Костянтина Дмитровича Ушинського про працю, як про головний фактор, основний засіб виховання. Ця думка не втратила своєї актуальності й сьогодні.

Цінними є думки вченого про роль і статус учителя в суспільстві, про його професійну майстерність. Вплив учителя на учнів сильніший від підручників, моральних сентенцій, системи покарань і нагород. Професія педагога вимагає тривалої спеціальної та практичної підготовки. Костянтин Дмитрович розробив проект організації в Росії вчительських семінарій, склав програми з педагогіки для спеціальних класів жіночих навчальних закладів.

Протягом багатьох років у наукових колах не припиняються дискусії з приводу того, український чи російський педагог Костянтин Дмитрович Ушинський. І.Васькович у праці «Шкільництво в Україні (1905–1920)» зазначав : «Костянтин Ушинський найбільший педагог української національності, справжній основоположник педагогічної науки в дореволюційній Росії…». *(7)

*(7) Васькович І. Шкільництво в Україні (1905–1920). К., 1996. С. 209.

В Українському педагогічному словнику можемо прочитати, що Костянтин Дмитрович Ушинський — російський педагог. *(8)

*(8) Гончаренко С.У. Український педагогічний словник. К., 1997. С. 342.

Цікаво, що в дореволюційний період такі характеристики, як «великий російський педагог», «батько російських педагогів», «учитель російських педагогів», не вживались, а з 1945 р. почали експлуатуватися активно. Деякі сучасні педагоги переконані, що «хоча Костянтин Ушинський писав свої праці російською мовою, бо так склалися обставини його життя, та й українська мова була під суворою царською забороною, але він відноситься до плеяди славетних українських педагогів і належить Україні, з якою завжди був кровно і духовно зв’язаний». *(9)

*(9) Любар О.О., Стельмахович М.Г., Федоренко Д.Т. Історія української педагогіки. К., 1999. С. 161.

«Нехай нікого не бентежить той факт, що Ушинський писав російською мовою, упорядковував посібники для російської народної школи. Він ніколи не цурався свого народу, своєї батьківщини—України, палко любив її», *(10) — зазначали у статті «Великий педагог-демократ» Ф.І.Науменко і Г.О.Паперна.

*(10) Година М.К., Науменко Ф.І., Паперна Г.О., Чавдаров С.Х. Великий педагог-демократ К.Д.Ушинський. Л., 1959. С. 17.

У приватному листі до відомого педагога і свого приятеля Л.М.Модзалевського від 9 грудня 1863 р. Костянтин Дмитрович називає себе українцем. А пізніше в іншому листі до нього ж пише : «В наступному році думаю переїхати до себе на батьківщину — до Києва».

Майже половину свого життя вчений прожив в Україні, добре знав українську мову та її діалектичні форми, добивався відкриття українських шкіл. А душевні переживання під час перебування за кордоном вилилися в такі поетичні рядки :

Мандрівець невільний у теплім краю

Я згадую землю холодну свою :

Її глибочезні холодні сніги,

Її неосяжні ліси.

Прекрасне тут море і гори чудесні,

І світло прегарне в склепінні небеснім,

Природа — аж серце співа !

Та стогне і тужить душа степова !

Дослідник В.Терлецький доводить, що в цих рядках Костянтин Дмитрович Ушинський мав на увазі «власну душу—українську, степову».* (11)

*(11) Терлецький В. Костянтин Ушинський, його предки і нащадки — сини українського народу // Освіта. 1991. 26 листопада.

Донька Костянтина Дмитровича Ушинського В.К.Ушинська у своїх спогадах згадувала, що під час перебування за кордоном часто вечорами всією родиною збиралися за столом і читали літературні твори. Одним з улюблених авторів Костянтина Дмитровича був М.В.Гоголь. «За границей это чтение, кроме своей художественности и поэтичности, переносило его в любимую Малолроссию, на поминало ему его знакомый быт и лица…».

Доньки Костянтина Дмитровича Віра (1855–1920) і Надія (1856–1944) продовжили просвітницьку справу батька. Віра Костянтинівна домоглася відкриття на власні кошти двох шкіл у Києві і присвоєння їм імені Костянтина Дмитровича Ушинського, викладання в них за підручниками «Дитячий світ» і «Рідне слово».

Костянтин Дмитрович Ушинський — це просвітитель світових

масштабів. На його ідеях будувалася й розвивалася педагогіка не тільки російська й українська, а й багатьох країн. Творча спадщина вченого посіла вагоме місце у світовому педагогічному просторі. «У ХІХ ст. великі російський та український народи дали слов’янству й всьому людству славного Костянтина Дмитровича Ушинського, чиї педагогічні ідеї поряд з педагогічними ідеями Я.А.Коменського становлять найкраще з усього, що створила в теорії виховання й навчання світова педагогічна думка»,*(12) —зазначали С.Х.Чавдаров і М.Ф.Даденков.

*(12) Чавдаров С., Даденков М. К.Д.Ушинський. К., 1945. С. 28.

Ми маємо пишатися тим, що українця-чернігівчанина було визнано «учителем російських учителів», що його підручник «Рідне слово» перевидавався 150, а «Дитячий світ» — 70 разів і ними користувалися учні й учителі не лише Росії та України, а й Болгарії, Чехії, Словаччини, Польщі.

Науково-педагогічний доробок Костянтина Дмитровича Ушинського протягом багатьох років не втрачає своєї актуальності. На його ідеях зросли і змужніли українські педагоги Х.Д.Алчевська, Г.Г.Ващенко, Б.Д.Грінченко, М.І.Демков, Т.Г.Лубенець, А.С.Макаренко, С.Ф.Русова, В.О.Сухомлинський, Я.Ф.Чепіга. Спадщину вченого досліджували М.М.Грищенко, М.С.Гриценко, М.Ф.Даденков, С.Х.Чавдаров, М.Л.Рибакова, С.А.Литвинов, О.Р.Мазуркевич. Була вона предметом зацікавленості й зарубіжних педагогів.

Праці Костянтина Дмитровича Ушинського неодноразово (до 1917 р.) перевидавалися, а з 1917 до 1946 р. вони не видавалися взагалі. До 1990 р. було надруковано 400 тисяч примірників різних творів педагога. За радянських часів найбільш повними зібраннями стали одинадцятитомник загальним тиражем 25 тисяч примірників (1948–1952 рр.), виданий у Москві російською мовою, та шеститомник — 50 тисяч примірників (1952–1955 рр.), виданий у Києві українською мовою. Але, як підкреслюють дослідники, багато його творів втрачені або стали частиною приватних колекцій, а з виданих за радянських часів вилучені деякі фрагменти, особливо ті, що стосувалися місця і значення релігійного виховання дітей і молоді. А видавалися, цитувалися й пропагувалися ті ідеї, які були необхідні для виховання підростаючого покоління за умов соціалістичної системи. Цю прогалину нині намагаються заповнити : у 1998 р. у Луганську вийшла праця «Непознанный Ушинский. Хрестоматия научно-христианской педагогики». Зважаючи на такі обставини, дослідникам ще належить відкрити багато невідомого у спадщині великого вітчизняного педагога.

Праці :

1. Ушинський К.Д. Вибрані педагогічні твори. К., 1949 ;

2. Ушинський К.Д. Твори : У 6 т. К., 1952–1955 ;

3. Ушинський К.Д. Вибрані педагогічні твори : У 2 т. К., 1983.

Версія для друку