Румуни

РУМУНИ (самоназва — роминь).

Народ, основне населення Румунії (20,4 млн. осіб). Проживають також в Югославії (42 тис. осіб), США (50 тис. осіб), Канаді (25 тис. осіб), Німеччині (20 тис. осіб), Аргентині (15 тис. осіб), Угорщині (9 тис. осіб), Франції (7 тис. осіб). Належать до понтійського типу індосередземноморської раси великої європеоїдної раси. Мова — румунська (дако-румунська), східної підгрупи романської групи індоєвропейської сім’ї. Писемність на основі латинської графіки, до сер. ХІХ ст.— кирилиця. Споріднені етнічні групи румунів: мегленські румуни, аромуни та істрійські румуни, або істрорумени. Більшість віруючих румун — православні, є також протестанти та католики.

Абсолютна кількість румун у міжпереписний період 2001 р. збільшилася на 12 % і становила 150 тис. осіб, але їх питома вага серед усього населення не змінилася і залишилася на рівні 1989 р.— 0,3 %. Румуни територіально розміщені в Чернівецькій (75,9 %) та Закарпатській (21,3 %) областях.

В Україні, за переписом населення 2001 р., проживало 150 989 румун (1989 р. – 134,8 тис. осіб); вони найкраще зберегли мову своєї національності як рідну (91,7 %), частка осіб з вищою освітою становить 9,52 %.

Етнічна історія. В основі румунського етносу лежать фракійські племена гетів і даків. Найважливішим етапом у формуванні предків румун була романізація гето-даків у період Римської імперії, коли на їхніх землях було утворено провінції Меозія і Дакія. До VI ст. утворилася дако-романська етнічна спільнота, що вступила в контакт зі слов’янами, які вплинули на її матеріальну й духовну культуру. Більша частина слов’ян лівобережжя Нижнього Дунаю була асимільована романомовним населенням. На зламі І і ІІ тис. н.е. утворилася східнороманська волоська етнічна спільнота (влахи, волохи — у візантійських та слов’янських джерелах). У ІХ ст. предки румун прийняли від болгар християнство. У ХІV ст. на землі волохів виникли Талаське та Молдавське князівства. Державні кордони сприяли формуванню етнографічних відмінностей у населення князівств. Волохи також проживали в Трансільванії, яка в ХІV—XX ст. входила до складу Угорщини.

Етнонім румунів вперше зафіксовано у ХVI ст. Літературна мова склалася на основі мунтянської та інших говірок. Османське панування (з ХVI ст., остаточно ліквідовано у 1878 р.) гальмувало етнічний розвиток румун. Формування румунського народу пов’язане зі створенням єдиної літературної мови, а також об’єднанням у 1859—1861 рр. історичних областей Молдови і Валахії в єдину національну державу (з 1862 р.—Румунське князівство, з 1881 р.— королівство). Румунська нація консолідувалася після приєднання Трансільванії (1920 р.).

Румуни в Україні. Румуни почали оселятися серед українців ще в ХІІІ столітті. Це були вихідці із Західної Валахії (Марамороша) і Південної Трансільванії. Вони поступово освоїли територію Північної Буковини, Закарпаття, землі сучасного Тячівського і Рухівського районів. У ХІV ст. почали з’являтися інші румунські поселення.

У духовному житті румун Марамороша величезну роль відігравав Грушевський монастир, побудований Драгієм у кін. ХІV ст. На думку більшості вчених, тут була друкарня, де видавалася релігійна література, а також робились перші переклади зі старослов’янської на румунську мову.

Під впливом новоутвореної Румунської держави (сер. ХІХ ст.) частина населення колишнього Молдавського князівства поступово почала вважати себе румунами, тоді як молдавани, які не увійшли до Румунії (більша частина Бессарабії), зберегли свою етнічну самосвідомість. Особливо це помітно в Чернівецькій області, де проходив державний кордон між Австро-Угорщиною та Росією.

У кін. ХІХ — на поч. ХХ ст. відбувається значна румунізація українського населення Північної Буковини. Це пояснюється тим, що обидва народи належали до православного віросповідання, а також особливостями організації церковного управління. Етнічна самосвідомість буковинських українців тісно поєднувалася з релігійною, православна віра називалася «волоською», тобто румунською, що сприяло етнічній асиміляції українців з румунами — домінуючою нацією на Північній Буковині. Вони розселені в південно-західній частині Чернівецької області — як змішано з українцями, так і окремими селами (переважно в Глибоцькому районі, а також у Закарпатській області).

У Закарпатті в довоєнний період румун випереджали у кількісному відношенні, крім представників титульної нації, угорці та євреї. Їхня питома вага у структурі населення Закарпаття повільно, але неухильно збільшується. Румуни посідають шосте місце серед 7 етнонаціональних груп за освітнім рівнем і кадровим забезпеченням. Вони глибоко інтегровані в суспільне життя Закарпаття, хоча їхній освітній рівень, зайнятість є дещо нижчими порівняно з представниками титульної нації чи інших етносів (угорців, німців, словаків). Вони шанобливо ставляться до рідної мови, національних традицій та звичаїв. Так, 97,8 % респондентів спілкуються нею в сім’ї, а

81,4 % — на роботі. Діти 89,7 % опитаних навчаються в школах з румунською мовою викладання. 73,3 % респондентів дивляться телепередачі українською мовою, 82,2 % — російською, 11,1 % — угорською, а 82,2 % — рідною мовами. Серед радіопередач на першому місці (94,8 %) — румунськомовні. У румун (поряд з угорцями та самоідентифікованими русинами) найбільше розвинуті етнонаціональній потреби. Тому етнічне почуття у них позитивне, а його рівень — один із найвищих.

Низка даних підтверджує високе пошанування румунами сім’ї. У цьому зв’язку показовим є слабке поширення серед них еміграційних настроїв. Значною амбівалентністю визначаються політичні орієнтації румунського населення краю. Порівняно з представниками закарпатських українців, серед румун дещо поширені автономістські та сепаратистські прагнення. Румуни досить скептично ставляться до самоврядності у Закарпатті. Так, 31,1 % респондентів вважає, що такого статусу воно ніколи не здобуде, 35,6 % пов’язує його з боротьбою різних політичних груп за владу і лише 20 % сподіваються на поліпшення життя таким шляхом.

Держава вживає комплекс політико-правових та організаційних заходів щодо практичного вирішення проблем задоволення освітніх потреб представників різних національностей, які проживають в Україні. Правовою основою формування державної політики щодо забезпечення освітніх потреб національних меншин стали Декларація про державний суверенітет України, Конституція України, Закони України «Про національні меншини в Україні», «Про мови», «Про освіту» та інші законодавчі акти України.

У 1999/2000 у 97 державних школах з румунською мовою викладання навчалося понад 25 тис. учнів, зокрема, у Закарпатській області функціонує 11 шкіл з румунською мовою навчання, в яких навчається 4 597 румунськомовних учнів; у Чернівецькій — 86 румунських шкіл, в яких 23 019 румунськомовних учнів, та 6 змішаних.

У 2001/02 навчальному році діяло 21,2 тис. загальноосвітніх навчальних закладів, у яких навчалося 6 387,2 тис. учнів. Серед них з румунською мовою навчання — 97 шкіл (25,7 тис. учнів). Крім того, працювало 2 344 загальноосвітніх навчальних заклади, у яких навчання здійснювалося двома і більше мовами: зокрема: українською і румунською — 5 (2,1 тис. учнів). Румунську мову як предмет вивчало 229 учнів.

Для задоволення потреб румунської меншини виходять такі газети, як «Конкордія», «Зоріле Буковиней», «Аркашул», «Жуміня», «Плай роминеск», «Курієрул де Чернець».

Закарпатський книжковий фонд бібліотек мовами національних меншин видає 3,2 тис. книг румунською мовою.

У Чернівецькій області з 964 бібліотек – 85розміщено в місцях компактного проживання румун та молдаван (Герцаївський, Глибоцький, Новоселцький та Старожинецький райони). У бібліотеках області — близько 400 тис. книг румунською та молдавською мовами (5 %) загального фонду. При клубах, будинках культури діють 49 самодіяльних театрів, 92 хорових і 65 танцювальних колективів, 53 музичних ансамблі національних меншин, у 27 музеях є експозиції, присвячені їхній духовній спадщині. Державою охороняється 48 пам’яток архітектури та історії національних меншин.

Важливу роль у національно-культурному житті румун відіграють такі громадські організації, як Всеукраїнська науково-педагогічна асоціація «Арон Пумпул», Товариство румунської культури ім. М.Емінеску, Християнсько-демократичний альянс румун України, Товариство румун Закарпаття ім. Дж. Кожбука, Товариство «Триколор».

В Україні народився відомий румунський письменник, громадський діяч і просвітитель румунського народу ХІХ ст. Георге Асарі, котрий частину свого життя провів на Буковині.

Основні традиційні заняття — рільництво, виноградарство, садівництво. Художні ремесла — ткацтво, виготовлення кераміки, обробка шкіри.