Квасниця І.Ю. «Історія хліборобського календаря українців та народів світу»

І.Ю. Квасниця

Президент Асоціації «Спадщина України»

«Традиції та звичаї українців»  т.1 (ст.14-17)

ІСТОРІЯ ХЛІБОРОБСЬКОГО КАЛЕНДАРЯ УКРАЇНЦІВ ТА НАРОДІВ СВІТУ

Землю населяють тисячі народів, які мають свої традиції та звичаї, живуть за своїми морально-етичними нормами в залежності від релігій, які вони сповідують. Але є речі, котрі об’єднують усіх, — це способи літочислення.

В древні часи, коли люди займалися скотарством та землеробством, від плідності стада та урожаю залежав не тільки добробут людей, але і їх життя та життя їхніх родин, а то й цілих племен. Люди не просто спостерігали за змінами погоди — з часом вони почали вирізняти цілі природні цикли, що поділялися на холодні і теплі періоди, залежали від фаз місяця та сонячної активності. Минули сотні тисяч років, поки усі ці знання були систематизовані і знайшли своє вираження у перших спробах літочислення — календарях.

Спостерігаючи за Місяцем, люди зробили висновок, що кожні дев’ять з половиною днів він змінюється із серповидного до повного. Ці зміни почали використовувати для певного відліку часу. Древні єгиптяни, а ще раніше жителі древнього Вавилону, розробили календарі, котрі поділяли часові періоди у відповідності із зміною фаз Місяця — місячним (лунним) циклом. Але такий спосіб літочислення не відповідав землеробському циклу для визначення строків посіву культур та збору урожаю. Тому було створено хліборобський календар, у якому пори року визначалися за рухом сонця по небесній екліптиці і відповідно до річної сонячної активності.

Безумовно, зробивши елементарний аналіз, видно, що місячний і сонячний календарі не співпадають. Сонячний рік, який відповідає періоду обертання Землі навколо Сонця, складає 365 днів 5 годин 48 хвилин 46 секунд. Цих майже 6 годин за 4 роки складають добу — і року додається ще один день — 366-й. Тобто такий рік є високосним. Рік, який утворений дванадцятьма місячними Місяцями, дорівнює 354 дням.

Не одне століття люди міркували над методикою приведення цих невідповідностей до певної системи. Як має виглядати універсальний календар людства, якщо «місячний» та «сонячний» календарі не співпадають? Вихід було знайдено. Звернемося до історії.

Юліанський календар був винайдений Юлієм Цезарем у 45 році н. е.. В його основу був покладений період обертання Землі навколо Сонця (тобто рік), підрахований з похибкою в 11 хвилин 14 секунд. За півтори тисячі років, не зважаючи на поправку в три дні у ХІІІ столітті, ця різниця склала 10 діб. Тому в 1592 році Папа Римський Григорій ХІІІ наказав викреслити з календаря 10 діб.

Григоріанський календар («новий стиль») було введено у більшості країн Європи, а згодом і в Америці. Але в Росії і в тій частині України, що входила до Росії, до 1917 року дотримувалися юліанського календаря. Новий стиль було введено за розпорядженнями радянської влади більшовиків у лютому 1918 року. Та з 1 січня 2001 року різниця між юліанським та григоріанським календарями досягла уже 14 діб. І хоча в 1918 році літочислення на наших теренах було приведено до європейського, руська православна церква цієї реформи світської влади не визнала, тому продовжує жити за юліанським календарем.

Церковний рік православної християнської церкви починається з 1 вересня. В 325 році на Вселенському Соборі в Нікеї 1 вересня було визнано початком Нового церковного року (православно-літургійний рік триває з 1 вересня по 31 серпня). Ця дата залишилася у православній церкві і до сьогодні.

Календар, прийнятий в Індії, базується на зміні фаз Місяця і ділить рік на 12 місяців, в кожному з яких — 29,5 днів. Коли різниця між місячним і сонячним роком досягає 29,5 днів, вводять 13-й місяць.

Єврейський календар — місячно-сонячний, відкорегований на зразок індуського. Рік поділяється на 12 місяців, в кожному з яких — 29 чи 30 днів. Іноді додається 13-й місяць, щоб компенсувати різницю між місячним і сонячним часом.

Мусульманський календар оснований лише на місячному циклі. Рік поділяється на 12 місяців, в місяці — 29 чи 30 днів. Високосних місяців і років в мусульманському календарі немає, а початок кожного місяця співпадає з молодиком (молодим місяцем). Це означає, що в різні роки місяць починається у різний час.

У всьому світі в повсякденному житті користуються григоріанським календарем. Дати релігійних, національних, а також народних свят, як правило, відзначаються за місцевим календарем.

У наших предків в недалекому минулому літочислення велося за народним хліборобським календарем, а потім — за церковними святами і постами. Від наших бабусь можна було почути, що хтось народився «на другий день жнив» чи на Спаса, а заміж видали перед Пилипівкою чи на Стрітення. Літочислення і найбільші знаменні дні побуту родини велися за пам’ятними датами християнського календаря (бо не було в році дня, не пов’язаного з поминанням якогось святого чи мученика), який тісно переплітався з дохристиянськими повір’ями та народними прикметами, а особливо — із народним хліборобським календарем.

Релігійну основу етнічних українців складає християнська релігія. У 988 році Великий Володимир — князь Київської Русі — сам прийняв хрещення Господнє і хрестив киян у річці Дніпро. Незабаром християнська релігія поширилася на просторах древньої Русі від Холма до Новгорода і від Москви до Галаца.

Християни у всьому світі святкують дванадцять особливо важливих свят. До цих свят належать: Різдво Христове, Хрещення Господнє, Стрітення Господнє, Благовіщення Пресвятої Богородиці, Преображення Господнє, Успіння Пресвятої Богородиці, Різдво Пресвятої Богородиці, Воздвиження Хреста Господнього, Введення у храм Пресвятої Богородиці.

До дванадцяти перехідних свят належать: Вхід Господній в Єрусалим, Вознесіння Господнє, День Святої Тройці (П’ятидесятниця).

Головний християнське свято — Великдень чи Воскресіння Христа — стоїть окремо.

Існують також великі свята християнської церкви — це Обрізання Господнє, Народження Іоанна Предтечі, Святих Правоверховних Апостолів Петра і Павла, Усікновення глави Іоанна Предтечі, Покрова Пресвятої Богородиці.

Український хліборобський календар включає такі свята (сумістимо його з початком церковного календаря, в якому новий рік починається з 1 вересня): Головосіка, Семена, Друга Пречиста, Святого Дмитра, День Святої П’ятниці, День Михайла Архистратига, Введіння, Катерини, День Андрія Первозванного, День Святого Миколая, Коляда, Вілія (перший святий вечір), Новий рік, або свято Василя (Маланка), «Голодна кутя» (другий святий вечір), Водохреща. Останні зимові свята українців — Івана Христителя, Петра Вериги, Стрітення, Масляна. Весняні свята — день Святого Власа, Касіянів день, Явдохи, Сорока святих, Благовіщення, Великдень, Радуниця або Проводи, День Святого Юрія, Зелені свята, Свято Івана Купала, Свято Петра і Павла, Жнива, Спаса, Перша Пречиста.

У книзі ми будемо дотримуватися християнського церковного календаря, окремо зупиняючись на народних традиціях і звичаях етнічних українців. Розглянемо і ритуальну та традиційну кухню в залежності від свят. Молоді матусі знайдуть віршики та казочки для своїх діточок, а педагоги школи та дошкільних закладів — сценарії постановок тих чи інших обрядів. До уваги усіх шанувальників фольклору подано пісенний матеріал, частково з нотами, для самостійного вивчення та музикування. Бажаємо усім приємного знайомства із древньою культурою українців на нашій благодатній землі.